Кучерявість листя персика. Збудником є гриб Taphrina deformans T. Уражує листя та молоді пагони на початку літа. Вони стають укороченими, із зближеними міжвузлями, зменшеними листковими черешками. Листкова пластинка потовщується, скручується, стає крихкою та блідо-зеленою. На сильно уражених сортах спричиняє осипання листя та відмирання пагонів; деякий час дерева майже „голі”, пізніше – починається новий ріст пагонів. Однак ні кількість, ні якість плодів, що залишаться на дереві – уже не досягають приртаманного сорту рівня. Деревина визріває несвоєчасно, що неминуче призводить до зимового підмерзаня.

Кращий спосіб уникнути захворювання – вирощувати стійкі до нього сорти персика. Хімічний спосіб боротьби передбачає 3-4 разове обприскування мідьвмісними фунгіцидами та їх аналогами, які допущені до використання в поточному році.

Борошниста роса. З’являється на початку літа при нестійкій погоді, та різких перепадах температури. Збудник хвороби – гриб Sphacroteca panossa Lev. Уражує насамперед молоді листки та верхівки зелених пагонів, що гальмує їхній ріст та може призвести до відмирання. Пізніше – протягом вегетації, уражує і плоди, вніслідок чого вони втрачають товарний вигляд і смакові якості, деформуються і залишаються плямистими. Хвороба проявляється у вигляді білого борошнистого щільного нальоту на литсі та верхівках пагонів; на плодах – білими плямами різної величини.

Заходи боротьби: обприскування фунгіцидами, що дозволені до використання проти даного захворювання на всіх плодових у поточному році (особливо на присадибних ділянках!).

Клястероспоріоз персика. Збудник – гриб Clasterosporium carpophilum A. Уражує майже всі органи дерева – листя, пагони, товсті гілки та штамби, плоди. На листі проявляється у вигляді характерних плям: спочатку у виляді проколів, пізніше – до малих, діаметром 3-6 мм, світлокоричневих з темно-фіолетовим периметром. Уражена тканина відмирає і випадає – утворюються діркитому хвороба має назву „дірчаста плямистість”.

На молодих пагонахплями спочатку округлі, надалі збільшуються та видовжуються, кора тріскається. Влутку - з уражених місць виділяється камедь; восени – плями на пагонах зливаються між собою, кора та деревина відмирають. На старіших гілках утворюються глибокі тріщини та сидовжені виразки.

Плоди вкриваються дрібними оранжевими чи червоно-бурими плямами, що піднімаються у вигляді бородавок. За високої вологості повітря плями можуть укрити плід своєрідною бурою шкіркою.

Шкодочинність полягає у передчасному обпаданні листя; всиханні та відмиранні пагонів (особливо тонких) та окремих гілок; втраті плодами зовнішнього вигляду та товарності. В окремі роки у теплу, сиру та довгу осінь сильноуражені дерева гинуть.

Заходи боротьби: обприскування фунгіцидами, які допущені до використання проти даного захворювання в поточному році.

Попелиця. Добре відомий усім шкідник. Пошкоджує молоді пагони та листя, що спричиняє їхнє скручування (з наявністю блискучої мокроти) та подальше засихання. Якщо не прийняти належних заходів, може розвиватися в багатьох поколіннях за вегетацію та сильно пошкоджувати дерева та цілі масиви.

Заходи боротьби не прості, оскільки не всі отрутохімікати, що використовуються проти сисно-гризучих шкідників, знищують попелицю. Слід обприскувати окремі гілки (на початковій стадії) чи дерева пестицидами, допущеними до використання проти даного шкідника у поточному році. Як правило, це сильнодіючі та токсичні препарати, тому слід дотримуватися правил безпечного коритсування ними.