|
Відрізняється скороплідністю, самоплідністю, високою, стабільною врожайністю, високою стійкістю генеративних бруньок до різких коливань температури в осінньо-зимньо-весняний період, стійкістю до бактеріального раку кісточкових, недостатньо стійкий до моніліозу.
|
|
Пізньостиглий сорт абрикоса селекції Інституту зрошуваного садівництва. Отриманий від схрещування в 1947 році сортів Червонощокий і Хурмаі. Селекціонери М.Т.Оратовський, Г.А.Федченкова.
Відрізняється скороплідністю, самоплідністю, високою, стабільною врожайністю, високою стійкістю генеративних бруньок до різких коливань температури в осінньо-зимньо-весняний період, стійкістю до бактеріального раку кісточкових, недостатньо стійкий до моніліозу.
Дерево швидкоросле, утворює широкоовальну крону середньої загущеності. У плодоносіння вступає на 4-5-й рік, плодоносить на однолітніх приростах, шпорцях, укорочених пагонах.
Плоди середньої й вище середньої величини (40-55 г), широкоовальні, стислі з боків, з невеликим клювиком. Шкірочка товста, щільна, жовтогаряча, слабко опушена, з рум'янцем, іноді на більшій частині плода. М'якоть жовтогаряча, щільна, без волокон, середньої соковитості, з ніжним ароматом і гармонічним сполученням цукру й кислоти (4,25-4,5 бали). У плодах утримується: сухих речовин 17,82%, цукрів 13,05-14,0%, органічних кислот 0,61-0,91%, вітаміну С 7,59-13,09 мг, каротину 2,4 мг на 100 г сирої маси. Кісточка досить велика, подовжено-яйцеподібна, добре відокремлюється від м'якоті. Насіння солодке. Дозрівають плоди в умовах Мелітополя в третій декаді липня — першій декаді серпня, практично одночасно, мають гарну транспортабельність. Плоди використаються у свіжому виді й для готування високоякісних продуктів переробки — варення, джемів, компотів, сушіння, відмінних сухофруктів.
З 1988 року сорт Мелітопольський пізній уведений до Реєстру сортів рослин України. Рекомендується для вирощування в промисловому й аматорському садівництві в степових районах України. Уже досить популярний.
|
